Вас весь час недооцінюють. — знайте собі справжню ціну! Коли ми починаємо стосунки з людиною,яка Вас недооцінює,то якби це банально від мене не звучало,але ми відриваємо частинку душі,яку вже не повернути - це психологічна травма. Для всіх нас наступає момент,коли потрібно сказати собі правду та перестать бігать за певними людьми. Якщо хтось захоче,щоб ви були бажаним гостем в своєму житті — ця людина знайде спосіб,і цей спосіб проявить справжню повагу до Вас. Всього-то потрібно відпустити людину за якою ви живете навздогін,і визнать,що саме Вам не по душі відношення цієї людини до вас. Спочатку ви,звісно,будете відчувать кор`исність та брак уваги цієї людини,але згодом прийде думка «Чому я цього раніше не зробив?»
Від Вас постійно будуть вимагать жертвувати своїм щастям. — Якщо від Вас вимагають більше,чим дають,то це вийде якийсь хаотичний дизбаланс. І Ви набагато швидше станете негативним,песимістичним,меланхолічним ,чим самі цього очікуєте. Варто зрозуміти коли потрібно „вирвати кредитну карту свого життя“ з лап жадібних людей. Як на мене все ж краще залишитися самому,зберігати свою гордість,чим жертвувати своїм задоволенням та самоповагою.
Вам не подобається спосіб життя,робота,і тому подібне. — Краще вже потерпіти крах в чомусь,чим робити успіхи у ненавистній вам справі. Не давайте лишити вас мрії тій людині,що давно облишила свою. Найкращий варіант життя - це ризикувати,вчитися,пізнавати та помилятися і набиратися мудрості на своїх же помилках. Так,взбиратися на верхівку гори звісно тяжко,але коли там опиняєшся,то перестаєш жаліти про кожну краплину крові та поту.
Ви розумієте,що минуле ніяк Вас не відпускає,і ви продовжуєте ним жить. — рано чи пізно ви забудете про біль,про розлуки,образи,чи непорозуміння. Ви зрозумієте,що ключ життя не в помсті,не у грошах,не у впливі,а у можливостях,можливостях розвитку та пізнання. Справді,що не та історія цікава,що написана спочатку,а та,що закінчена. Тому відпустіть минуле,відпустіть людей,образи,і відкрийте розум до пізнання, подорожей,нових цікавих знайомств.
А головне з чим потрібно жити і не відпускати – це надія. Кожному судиться своє,кожен пише свою історію,в якій є ідеальний кінець,якщо не опускати рук. А дійсно було б дійсно класно прожити життя і згадати його з думкою:"як мені це все вдалось?"
